Ти ходив на межі -
і її перетнув.
З того боку було́
моє серце надбите.
Ти усе, що в душі,
сколихнув-похитнув -
І манило тепло,
так недбало розлите...
Я наївна така!
Ти ж не жив, просто грав.
Що було на кону?
Цим окупляться сльози?!
Не кажи! Я слабка.
Лиш збреши, що кохав.
Залиш здогади сну,
А я мрії - морозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2020
автор: Тетяна Мерега