Зимо, зимонько, прийди! Радісно гукаєм ми!
Ти нам снігу принеси, хуртовиною замети
Всі доріжки, всі шляхи, всі поля, ліси, дахи...
Білим пухом землю вкрий, сніжинками заполони.
Зимо, зимонько, прийди! Радісно гукаєм ми!
Заметіллю завий, сичом захукай... як в минулі
Роки, запороши всі сліди, в полон нас візьми,
Щоб насолодилися тобою дорослі й малі.
Зимо, зимонько, прийди! Радісно гукаєм ми!
Не на довго, на час, лютий місяць є у нас, крутий,
Гей, Морозе! Де ти? Дідуган старий швидше йди!
Заморозь ставки, озера, ріки...Клас! Захолоди.
Зимо, зимонько, прийди! Радісно гукаєм ми!
Хочемо погратися в сніжки досхочу, як колись,
Зліпити бабу снігову з друзями своїми,
Покататись на санчатах з гори … Почути сміх скрізь.
Зимо, зимонько, прийди! Радісно гукаєм ми!
Намалюй квіти на склі, своїми вустами дмухни,
На ялинки накинь перелинки, мов обійми,
Одягни берізки в шубки, дуби в теплі кожухи.
Зимо, зимонько, прийди! Радісно гукаєм ми!
Закружляй нас плавно у вальсі чи станцюй нам сальсу,
А на останок ще й танго танок з небесними
Метеликами до весни... Доки півень сп"є росу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862627
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2020
автор: Макієвська Наталія Є.