Вів в садочок Степан сина,
Каже син до тата:
" Чого в тебе тату спина,
Стала вже горбата?"
Від хазяйства, від роботи,
Пояснив дитині.
Часом і не знаєш хто ти,
Кінь а чи людина.
Син всміхнувся і промовив:
"Щось тебе не бачив,
Щоб ти тату рубав дрова,
Чи рішав задачі.
Щоб орав, чи може сіяв,
Трактором у полі.
Чув коли ти лише мріяв,
Й то по телефоні.
Все спішиш ти до Одарки,
Що живе навпроти.
Тоді тобі стає парко,
Робиш всі роботи".
-Цить, мовчи, почує мама,
Буде дуже злитись.
Така мабуть в мене карма,
В сусідки трудитись.
- Тату там свиней немає,
Коней, ні корови.
Вона сидить лиш моргає
І малює брови.
-Бачив в неї тебе тату,
Я щей у піджамі.
Як сільське було в нас свято
І не було мами.
-Замовчи, моя дитино,
Бо ще хто почує.
Ти не розумієш сину,
Хто і де ночує...
Давай зайдем до крамниці,
Куплю шоколадку.
Не кажи цих несинитниць,
-Добре, добре татку.
Тільки мама усе знає,
Коли ти в сусідки.
Їй Іван усе моргає,
Біля свеї фіртки.
І тоді вони обоє,
Йдуть хазяйнувати.
Бо свиней в нього доволі,
Але перше в хату...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862537
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)