ОСТРІВ ШАЛЕНОГО КОХАННЯ

Шаленого  кохання  дикий  Острів:
Сталевим  димом  вкриті  береги,
Шматки  вітрил,  уламки  щогл  гострі
Розвіяла  негода  навкруги…

Вдень  і  вночі  штурмують  відчайдухи
Жаданий  Острів,  жеребу  назло:
Так  хочеться  знайти  серед  засухи        
Кохання  невичерпне  джерело...

Хто  не  зумів  –  той  відступа  покірно,
Серед  уламків  і  підводних  скель
Шукає  собі  іншу  бухту  мирну,
Де  хвилі  лагідно  качають  корабель…

Були  й  такі,  хто  знову,  без  устану
Ішли  на  штурм  і…  впали  назавжди:
Їх  прапори  поглинули  обійми  океану,
У  битві  за  любов  їх  канули  сліди…

Є  кораблі,  які  свої  вітрила…
Спустили.  Якір  кинувши,  застигли  вдалині…  
З  роками  іноді  стає  незрозуміло:
Чи  то  на  якорі  вони,  чи  вже  на  мілині…

Ми  різні…  Хтось  без  Острову  не  може,
Щоночі  його  контур  бачить  уві  сні!...
Комусь  не  треба  шторму:  дай  но,  Боже,
У  тихій  гавані  свої  провести  дні…

Але  щасливий  той,  хто  у  годину  чорну
Сказати  зможе  чесно  сам  собі:
«Я  був  там!  Бачив  Острів,  нехай  в  трубу  підзорну,
А  значить  не  дарма  минули  дні  мої»…
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862517
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2020
автор: Анатолій Планіда