Болючий біль на серці тліє
То давня рана знать дає,
І знов душа моя стогнає
Невже повторюється все?
Як була юна я писала...
Ні, я молила Світ ясний,
Щоб Україна знов постала
З занедбаних дітьми руїн.
Таки повстала, трохи вбралась,
Десь може навіть підросла,
Як справжня панна милувалась
Своєю вродою вона.
Та хмара темна знов заявилась
На горизонті дивних мрій
Усе так швидко закрутилось
У вихорі сумних подій.
Що тут сказати? Сил не маю.
Я відчувають кожну біль,
Переживаю її муку
Я прошу неньці знову сил!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862472
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2020
автор: Катерина Сергіївна