УЗОРИ В НЕБІ

Узори,  небо  з  хмаринок  малювало,
з  вітром  у  парі,це  все  проробляло.
Ведмедик,ось  крокує  в  небі-
он,де  дракон  летить,прямо  на  мене.

А  вітер,чарівник-є  майстер  в  цьому  ділі,
на  небі  малює,фігурки  білі,білі.
Наче  казки  читаю,як  дивлюся  в  небо,
їх  всіх  придумав  я,немов  так  треба.

Ось  вітер,вже  знеміг,немає  сили,
і  всі  хмаринки  зникли,десь  за  вершини.
Та  почорніло  небо-  стало  темним,темно,
закінчилася  казка,як  старе  кіно.

Ще  злива  дощова,змила  усе,
а  з  капель  барабанний  дріб,що  сили  б'є.
Казкове  небо,кудись  пропало,
і  хмаринок  в  небі,як  небувало.

Та  скоро,все  повернется,як  і  було,
знову  з  хмаринок,казкових  героїв,буде  повно.
Тільки,  щоб  настрій  був,веселий  на  душі,
тоді  уява  й  радість,допоможуть  побачити,це  у  синеві.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862442
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2020
автор: Бабич