Глитаї

Як  же  ж  гидко,  боляче  безмірно  –
Глитаї́  загнуздують  вітри.
Кожен  день  із  присмаком  офірним
Як  прости́біг*    маємо  згори.
Полічи,  панотче,    грошенята,
Що  тримає  висохлий  п’ястук.
Душу  чуй  у  тілі-казематі  –
Виє,  кріпка,  начебто  ярчук.
Як  же  страшно!  Долю  фарбували
В  однотонні  зайшлі  кольори.
Одвели  любов  до  перевалу,
Погукали  дідька:  «Забери!
А  нащо́  вона  здалася  люду?»
На  люстерко  христяться  пани…
То  є  в  нас,  чи  так,  скажіте,  всюди:
Глитаї  загнуздують  вітри?

прости́біг*    -  милостиня  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862428
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2020
автор: Нея