Засинаю нічною порою
під акорди поезій згори.
І ясні, і прозорі собою,
не линяють мої кольори.
Є й ніякі, узяті зі стелі,
заяложені хною іржі,
що сіяє у гамі пастелі,
та нічого не каже душі.
Є в поезії магія слова.
Не одного лікує вона
і заквітчує засоби мови
як у лузі калину весна.
А мені усміхається літо.
Поки сонечко є у зеніті,
ліра й муза мої заодно.
Напинаю вітрило на вітрі.
Як не сяє пейзажна палітра,
а біліє моє полотно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862311
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2020
автор: I.Teрен