Дрогобич
В золотих обіймах храмів,
що палають до небес
блиском сонячних барханів
фарбами земних чудес!
Вуличок вузьких затишшя
історичний має слід,
як долина до узвишшя
б'є стежини сотні літ!
У Дрогобич завітаю
не надовго і не раз,
щоб дивитись, як світає
у ранковий тихий час!
Загублюся в серці міста,
потону в його красі,
бо любов до нього чиста,
в кожній крапельці роси!
Місто сяє монументом
хоч старим, але живим,
бо для нього аргументом
є плекатися новим!
Без тролейбусів, трамваїв
лиш чистішим воно буде,
адже води водограїв
доброту несуть усюди.
У Дрогобич завітаю,
хоч на кілька Божих днів,
бо у ньому розцвітаю
світлом спогадів і снів!
Погуляти б ще по місту
із дівчатами двома,
розмовляючи про чисту
ту любов, що нас трима!
Віктор Цвіт 05.05.16 (ред. 27.12.19)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862237
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2020
автор: Віктор Цвіт