У вогнях метушливого міста
Загубилась самотня душа
Мов дитина наївна і чиста,
Красивіша за риму вірша.
Цілу вічність блукає дворами:
Щось шукає чи, може, когось,
Споглядає міські панорами
Й дім, з якого усе почалось:
Дев'ятиповерхову споруду —
Безсловесний холодний бетон,
Сіре місиво снігу і бруду,
Існування зі смертю кордон.
Але досі не може збагнути,
Чом слідів не лишає від ніг,
Чому вітер не тисне на груди
І крізь неї летить білий сніг...
(22 січня '20 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862213
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2020
автор: Alisson