У колекторах глибоких залягань
Темно вдень і ніч. Безлюдні кілометри
Набудованих печерних водозме́тів
У людський ріст, їм уваги б і зізнань…
…Остружи́нки із пластмас , цемент і памперси –
Гості довгих коридорів під містами.
Злиті нечистості без "очисних", і надписи
Над затиснутими у бетон річками.
Я, повів - свою, освідчитись в коханні
У колектор метро «Університет».
Там, військові в «Стій стрілятимемо» стані -
Налякали… ми тікали…. Ноги – вщерть…
--Зрузуміла. Не кохаю. Досить. Вибач.
Я з тобою – як без захисту. Сама, -
Стисло вимовила дівчина-не дигер*
Там, захеканий, у темряві, очима
Намагався марно пояснити смак
Унікальності, пригодної довіри.
…Та кохана йшла попереду сама
В бік той, звідки ми зайшли удвох у мрії.
20.01.20р.
**Ди́гер[1] (також ди́ґер; від англ. digger) — 1) людина, що подорожує штучними підземеллями. Дигерів цікавлять переважно комунікації (дренажні системи, підземні річки та ін.). Самі дигери зізнаються, що мають певну філософію, яку може зрозуміти лише той, хто належить до їхньої команди. У кожному місті є своя «точка», де збираються дигери. Зазвичай, це тихе місце в промисловій зоні з магазином поблизу. (Вікі)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862072
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.01.2020
автор: Юхниця Євген