В мене претензій до долі нема

Скільки  прожито,  знаю  сама.
Скільки  відміряно  -?знає  лиш  Бог...
Мабуть,  іду  світом  цим  недарма,
Дні  чередуючи  з  щастяи  тривог.
Вірю  у  мрію,  добрих  людей,
Можу  будь  впертою,  можу  і  ні.
Я  фантазерка,  й  багато  ідей
Так  і  лишаться  у  мріях  мені.
Дружбу  ціную  і  вірю  в  добро,
В  те,  що  попереду  світло  чека.
Знаю:  міцнішає  щастя  зело
Тих,  в  кого  щедра  для  інших  рука.
В  мене  претензій  до  долі  нема,
Хоч  і  бувало,  що  била  мене.
Та  обійшла  мою  душу  зима.
Світ  цей  люблю!  Моє    щастя  земне
Не  в  мішурі  дорогезних  прикрас.
Не  у  посадах  високих  чинів.
Щастя  мого  найчистіший  алмаз
У  материнстві  Господь  дав  мені!
В  рідних  і  друзях,    в  крилатих  словах.
У  неспокійній  бунтарській  душі.
Долею  йду  по  тернистих  стежках,
В  серце  пускаючи  болі  чужі…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862064
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2020
автор: Наталка Долинська