Тим, хто дивиться на нас з неба

***  
ваші  очі  то  сумні,  то  веселі,
 всміхаються  сонцю  і  плачуть  дощем
ще  міцніша  любов,  тільки  різні  оселі  –
 ви  на  небі,  а  ми  під  небом.  Живем.

Крізь  занадто  пекучий  смуток,
 як  учора  все  –  лагідність  дотиків,  слів…
Ми  допоки  приречені  на  розлуку.
 Втіха  –  пам’ять,  музей  найдорожчих  скарбів.  

***    


 







адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862003
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2020
автор: Саша Чорнобіла