Наснилося мені – я ще живий...
Бетонний о́стов цілий – не руїни,
Всі хлопці, що не просто друзі, нині
Стоять пліч-о́-пліч, ніби мур міцний.
Мені наснилось – маю ще снагу́:
До сміху, із коханою обнятись,
Зізнатись – Україною пишатись
Ми станем, відсіч як дамо врагу!
У сні моєму дні звичайно йдуть:
Я не з металу в нім... – з кісток і шкіри
І страх знайомий до якоїсь міри,
Та жвавість духу друзі надають!
А потім бачив тисячі полків
Безсмертних вже, які страху́ не знали,
Облич багато наших пацанів,
Що з усміхом назустріч крокували...
Оригінал
Приснилось мне, что я еще живой...
Еще каркас бетонный не разрушен,
И все ребята, с кем непросто дружен,
Плечом к плечу стоят одной стеной.
Приснилось мне, что я еще могу,
Шутить, смеяться, отвечать любимой,
И утверждать, что нашей Украиной,
Гордится будем, дав отпор врагу.
В том сне моем, вполне обычный я,
Не из металла... - из костей и кожи.
И страхи мне вполне знакомы тоже,
Но бодрость духа мне дают друзья.
Потом я видел тысячи полков
Уже бессмертных и совсем бесстрашных.
И лица, многих наших пацанов
С улыбками навстречу мне шагавших.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2020
автор: Юрій Шибинський