Мені так сильно захотілося весни
В ту мить, як пташка заспівала на світанку
І як проник цей спів у душу крізь фіранку,
І як розвіяв, мов туман глибокі сни.
В ту мить, як вийшло ясне сонце із-за хмар,
Щоб сонну землю крізь мороз поцілувати,
І щось із серця в небо стало проростати,
Та зупинив процес настінний календар.
Колише вітер голі липи, ясени,
А разом з ними білу попрану фіранку,
Злетіла мить, неначе пташка на світанку,
Проте мені ще більше хочеться весни...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861968
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2020
автор: Sukhovilova