Ще літами мала, та дивлюся удаль,
Де виблискують трави росинкою.
Прагну я щоб залишила пам'ять скрижаль,
Що я є і була українкою.
Вся в навчанні тепер і у музиці теж,
В небесах я літаю хмаринкою.
Я дитинство люблю, без турбот і без меж,
Тут мене всі зовуть –українкою!
Я доб’юся того, що є в мене в душі,
Колись виросту я й стану жінкою.
Подолаю в житті я круті віражі
І завжди залишусь українкою.
Коли стріне колись чиюсь душу душа,
Коли стану комусь половинкою,
Вишиванку вдягну пригорнусь до плеча,
Я й тоді залишусь українкою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861962
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.01.2020
автор: Віталій Назарук