Я вдома,я у рідному селі,
а там була дорога й люди чужі.
Мова чужа,та все чуже,навколо,
і на душі одне-як добре вдома.
Кохана моя і рідна дітлашня-
це головне,чому люблю,край рідний я.
Хатинка рідна і рідная земля-
а там в чужому,болить моя душа.
Містечка бачив,що до себе,так манять,
фонтанами,музеями й вітринами блистять.
Від чистоти і ошатності у захваті,я був,
але чужий я -у них,щось рідного, я не відчув.
А тут рідня,село- тут Угля чарівна,
нема фонтанів,але відчувається душа.
Але мені,повірте,це все рівно-
бо краще,тих містечок,тільки моє село.
В чужих краях,мандруючи,я згадую завжди,
домівку рідну,сад й гірські,буйні річки.
Ну не рівняються-хоч і ошатні,ці села і міста,
з красою рідного села,де народився і досі живу,Я!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861792
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2020
автор: Бабич