Веде стежка туди

Кожен  свій  несе  хрест,
З  ним  –  не  день,  а  роки,
Хтось  –  один,  ніби  перст,
І  навколо  –  вовки.

Той  –  родині  не  рад,
Бо  не  має  часу,
З  усіма  –  панібрат,
Загубивсь  його  сум.

Інший  плаче  від  ран,
Що  нажив  за  життя,
Коли  поряд  –  тиран
Й  все  для  нього  –  сміття.

Хтось  дорогою  йде,
Де  надійні  мости,
Де  є  сонячний  день,
Де  є  сила  цвісти.

Та  куди  б  ти  не  йшов,
Веде  стежка  туди…
Скільки  ж  стер  підошов,
Поки  мудрість  збудив!
2.08.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861681
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2020
автор: Ганна Верес