На порозі кіт дрімав,
він давно Зиму чекав.
А тут,ось такі діла-
загубилась,десь Зима.
На дворі,бурлить тепло,
все,як Осінню було.
Трава всюди зеленіє,
на поркані когут піє.
Загубилась,ця Зима,
десь,звернула,не туда.
Стежку сплутала,можливо,
десь у горах,зугубилась.
Ось тому, наш кіт,як спить,
весело,він муркотить.
Кіт тепло,то пллюбляє,
але Зиму,він чекає.
Бо хвостань,цей добре знає,
Зима точно завітає.
Бо морози люті й злі,
повинуються Зимі.
А ще кіт,цей точно знає,
тепла хата,то чекає.
Мур,мур,мур-промуркотить,
хай посміють невпустить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861670
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2020
автор: Бабич