Застиглі крапельки дощу- краса природи,
Чудесна примха від зими- така погода.
Чарують дзвоном кришталю сережки-кільця,
Метеликами мерехтять прозорі крильця.
Зима така, якою є, бува й без снігу.
Менш чарівною не стає усім на втіху!
Хоч любим, Зиму, ми за сніг, звичайно, Боже,
Та скільки радощів несе вона хороших.
І Миколай, і Рік Новий, Святвечір зиче
Різдво святе, а з ним Василь Маланку кличе,
Старий Нового підганяє в ополонку
І Водохреща скропить Дух святу іконку.
В забаві Січень пролетить, а там вже Лютий,
Ой, порадіють вже морозу славно люди!
А там вже краплями рясні бруньки наллються,
Струмки під кригою Весною одізвуться.
А де ж Зима ?,- дізнатись хочеться у кого,
Та вже спитаємось у року, у Нового!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861332
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.01.2020
автор: Ія Намачинська