МОЯ ДУША ДАВНО НЕ СПИТЬ

Душа  моя  не  спала  вічність,
Бо  має  пам'ять  та  не  спить
І  не  забула  слово  гідність,
Тому  тривожить  і  болить.

Вона  не  спить  от  того  ранку,
Коли  ударив  перший  дзвін
І  засіяло  все  одразу,
Розсіяв  промінь  чорну  тінь.

З'явились  відстані,  хвилини,
Галактик  юних  круговерть.
З'єднались  зоряні  хмарини,
Вогонь  скував  із  лави  твердь.  

Все  забуяло  первоцвітом,
Посіло  в  просторі  буття.
Зкорилась  ніч  -  здолало  світло,
А  зранку  вдарило  життя.

Гуляє  вітер  над  полями,
Іскриться  крапельки  води,
Стрижі  літають  над  ланами,
Весною  дихають  сади.

Нехай  єдина  в  Бога  віра
Довічно  вертить  неба  вісь.
Та  не  здолає  темна  сила
Освячену  небесну  вись!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2020
автор: Олег Крушельницький