А за вікном січневий водевіль:
Учора плач, сьогодні заметіль
Кужіль пряде – не видно й світу.
І біла біль, розкидана суціль,
Й вир новизни підхопить мимовіль —
І прощавай, журо за літом.
Звисає із галузок бахрома.
Мороз вночі малює крадькома
Сад Снігової королеви.
Картинно вмить білішає пітьма--
І крук лихий летить кричма
Й зникає в ледь прозорім мреві…
А за вікном січневий водевіль--
Гримить мороз то в бубен, то в таріль,
І вітер надимає щоки.
Маґльована, м’яка постеля піль
Завії накликає звідусіль,
Щоб прилягли з дороги поки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2020
автор: Valentyna_S