[youtube]https://youtu.be/9GwSxuG5rBg[/youtube]
Яке ж то життя дивне моє таке,
Іду під ноги не заглядаю.
Буває, що перечеплюсь та впаду
І шишки на чолі набиваю.
Буває, кави чорної заварю
І молоко туди добавляю.
Та наперед не попробую його,
То кислу каву геть виливаю.
Часто не подумаю. Правду скажу.
А потім мороку завжди маю.
Бо сказаного уже не повернеш,
Як викрутитись потім не знаю.
До чого ж життя дивне наше таке!
Ідемо ми зло оминаємо,
Та десь реп'яхом причепиться воно
Потім важко ми віддираємо.
Буває, друзів собі заведемо,
Чим зможемо допомагаємо.
Та як проблема появиться у нас,
То підтримки від них не маємо.
Та, усе ж то, життя прекрасне таке,
Погодою тільки закаляє.
І після зими до нас весна прийде,
Соловейко пісню заспіває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860539
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2020
автор: dashavsky