Інтонація вуст запалила бажання,
Вдих і видих з грудей та затримка повітря,
Вириваючи з серця вербальні зізнання,
Знов ламаю я визнані норми мов гілля.
Не така, як всі люди…Не янгол й не демон,
І цілуєш не так, та і пестиш незвично,
Покохав, полюбив і мабуть, не даремно
Я своє божевілля римую лірично.
Ти для когось звичайна, мало шарму комусь,
Не на стільки бліда, як ельфійська принцеса,
Та, за що б я не брався і за що не візьмусь,
Шовк твоєї руки мого серця торкнеться.
Всюди ти, запах тіла й теплота ніжних вуст,
Залишив кожен пальчик твій клеймо на щоці,
Грішна доля у шрамах і звучить хрускіт рук,
Наче хтось ненароком поламав олівці.
Хтось тебе не помітить, між тисячі пані,
Не затримає погляд на ході та ногах,
Всюди милі дівчата, до одуру гарні,
Але Бог лиш для мене, в рукаві, тримав скарб!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860353
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2020
автор: Ярослав Ланьо