Розкрило небо казки міх,
Сріблистий випустивши сніг.
Сніжинки взялися за руки
В таночку дивнім, до розлуки.
Вбирають парки та ліси –
Душа вмліває від краси.
Дерева, лавка – як скульптури,
Вкриває сніг усі натури.
Цілує носик ніжно, вії –
Загадуй, щоб здійснились мрії,
Бо чистий сніг – як свіжий подих…
Йому дарують навіть оди,
Із ним народжується казка –
Завмри, бодай на мить, будь ласка!
3 січня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2020
автор: палома