Я образ по пам"яті вже змалювала,
А він, ніби раптом ожив
Усе до дрібнички тихенько згадала,
Що змились реальністю злив
І кожна дрібничка в уяві ожила,
Як, ніби вернулася знов
І впевнено сміло мене охопила,
Неначе грайливим руном?
Як можна по пам"яті так відобразить
Немає майстерності меж
Мабуть і реальність не зможе пробачить,
Що пам"ять майстерная теж?
Як добре, що нас наділила природа
За миті усе відтворить,
Бо пам"ять в житті - ще одна насолода
З якою цікавіше жить?
І книга чудова - душа її пише
Вже томів її не злічить
Вона без уваги ніяк не залише
І так, як життя не збіжить?
І чим ми добріші, мудріші у світі
Чим більше у серці тепла
Тим зміст буде кращим. як ніби у квіті,
Бо книга - це наше життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик