Вітрила долі пружить вітер
Живе змітаючи до краю…
Дивлюсь на горизонти світу -
Як він народжується, як вмирає…
А на планеті, на Землі,
Сад яблуневий навесні
Все ж осипає білим квітом
І пташина зі всього світу
Щебече радощам пісні…
Так мусить бути, так людям треба -
Людині, недосконалий скрашуючи світ,
Знов, від трудів земних обтерши піт,
Свій погляд навертати в вічне небо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859508
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2019
автор: Ivan Kushnir-Adeline