Лиш зранена душа добро може робить,
Хоч як не дивно це звучить сьогодні,
Допомагають… рани їй творить,
Адже болить їй горенько народне.
Не смій тримати душу на замку,
В безпеці, мов у зависокій клітці,
Вона у кожнім долі завитку,
Де усього було і є по вінця.
І хоч круті, складні її стежки,
Бо шлях цей нею обраний достоту,
Для когось він аж надто затяжкий,
З нею вона – людина – не істота.
Не вирок це, а істина свята,
Що черствість – поцілунок то Іуди.
Ніхто її й ніколи не віта –
Душа чуттєва має бути в людях!
24.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859451
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2019
автор: Ганна Верес