Трави після жаркого літа
Притомилися, ледь живі,
Мов карлючки, заклякли квіти,
Забілів лише деревій.
Його кругла з суцвіть долоня
Себе осені простяга,
Та ж свої золоті корони
На дерева й кущі вдяга.
Вітер бавиться жовтолистом,
Що зненацька злітає вниз,
Коли ж він починає злиться,
Рве щосили і всім болить:
І листкам, що від ран страждають
На холодній блідій траві,
І гілкам, котрі голі мають,
Зустрічатимуть вітровій.
Повнить серце журба осіння
За красою і за теплом,
І шукає душа спасіння,
Щоб весною зійти зелом.
18.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859366
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2019
автор: Ганна Верес