Зірки за хмарами ховались,
Тікали в темну глибину,
Душа повільно одягалась
У дуже ранню сивину.
На світ дивилась і вивчала
Межу між нею і між ним,
І грань навпомацки шукала
Між небесами і земним...
В якусь субстанцію пірнала,
В щось дуже ніжне і м'яке,
Верталась, в сивину вплітала
Щось тепле, вічне і близьке.
А я під деревом стояла,
Застигла, наче сталактит,
На блудну душу все чекала,
Яка щодня пірнала в світ.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859311
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2019
автор: Sukhovilova