Чекаю сніг, чекаю подих свята,
Палають мандаринки на вікні…
Чекаю і не втомлююсь чекати
Крізь довгі ночі і короткі мокрі дні.
Горять гірлянди, «свята ніч» лунає,
Потріскують жаринки у печі,
Вже рік старий помалу відгорає,
Для нового печуться калачі…
Спаковані сховались подарунки –
В кімнаті під ялинкою стоять
Яскраві згорточки й малі пакунки –
І з голочок звисає благодать…
Усе чекає свята й трохи снігу,
Щоб під чоботями мороз тріщав…
Чекають ковзани писати кригу,
Чекає вже кутя дванадцять страв…
Дороги, тротуари, стежки в парку
Зчорнілися, зітхаючи – коли
Вже вітер принесе маленьку хмарку,
З якої сипатимуть білії сніги.
Так хочеться, сердечним, побіліти,
Вдягнути одяг чистої цноти.
Щоб в темну нічку, як зоря, ясніти,
Виблискувати вдень до сліпоти.
Моя душа також чекає снігу,
Святкові шати теж пасують їй…
Їй так потрібно зупинитися від бігу,
Відкласти в пам'яті прожитих днів сувій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858967
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2019
автор: Волинянка