[youtube]https://youtu.be/bk_45f_Sgn0[/youtube]
Як я їхав в полонину,
Зустрів дівча як перину.
Захотів поцілувати,
Не схотіла личко дати.
Вирішив сватів послати.
Як зайшли ми до світлиці
Сидить дівча на лавиці,
Став з сватами оглядати.
Коли пильно обдивився,
То аж рот мені відкрився.
Бо то руда ще й щербата,
Славна доця свого тата.
Що ж мені тепер діяти,
Як втекти ж то нишком з хати.
Коли я втретє глипнув-глип,
Як же то я із дуру влип.
То ж до дверей повернувся
І легенько доторкнувся.
Сів на коня вороного,
Вітром здуло молодого.
Бо якби ж то оженився,
То краще би я втопився.
Хоч дівчина є багата,
Рудих буде повна хата.
Рудих буде повна хата,
А в мене мала зарплата.
То ж прийдеться працювати,
Не зможу байдикувати...
Ще поїхав в полонину,
Зустрів дівча, як калину.
Захотів поцілувати,
Не відмовила личко дати.
Гоп, гоп, гоп . Та й стоп Канада.
Щербатих дівчат не нада.
А ви хлопці файно грайте,
Весілля наше справляйте.
Як поїхав в полонину,
Зустрів дівча, як перлину.
Тепер жінку гарну маю
І дітей з нею кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858826
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2019
автор: dashavsky