Павутина висить, мов вуаль, над замріяним містом…

Павутина  висить,  мов  вуаль,  над  замріяним  містом;
Відлітають  за  обрій  строкатим  ключем  журавлі...
Осінь  пахне  любов‘ю,  глінтвейном  і  листям  барвистим,
Що  лежить  розмаїттям  на  сонній  подільській  землі.

Я  безмежно  люблю  ці  пейзажі,  знайомі  з  дитинства;
І  задумливих  верб  споконвічну  осінню  журу...
Цей  замріяний  вальс  у  стрімкому  танку  падолиста
І,  під  пилом  віків,  цю  фортецю...  турецьку...  стару...

Сторінки  юних  літ  я  у  пам’яті  перегортаю
Й,  під  вагою  років,  миті  спогадів  давніх  ловлю.
Я  і  досі  той  погляд,  що  в  душу  дививсь,  пам‘ятаю
І  когось  із  дитинства  далекого  щемно  люблю...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858818
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2019
автор: Юрій Цюрик