У столиці мільйони людей
Метушаться, немов мурахи
У тунелі метро гуде,
А табло веде відлік часу.
В тому натовпі сотні думок,
Що умить полетять у вирій.
За хвилину наповнить вагон
Із платформи людей лавина.
А на станції знову шум,
Кожну мить прибуває натовп
Не спинити цей хаосу рух
Лиш стояти й спостерігати.
Бо у хаосі є та мить
Що для когось чарівна буде
Коли в серці кохання горить
Не зважаєш що дивляться люди
Для закоханих треба лиш мить,
Поцілуй свою милу у губи.
У тунелі ліхтар миготить
За секунду знов поїзд прибуде .
У столиці мільйони людей
Метушаться, немов мурахи
В суєті живемо день за днем
А кохання – то мить прекрасна ,
21.12.19 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2019
автор: Ігор Козак