Моя печаль глибока, наче море…
Моя любов жива, немов вода…
Вокзали… Тротуари… Коридори…
Минулого натомлена хода…
Минулого взаємного… минуло…
Минули разом ми… чи назавжди?
Хтось зойкнув… то душа моя зітхнула,
Коли спалив між нами ти мости…
Немає снігу… нас уже немає…
Зима слабка, самотня, як і я,
В обіймах весняних по склу стікає,
В природи є своя іронія.
В дворі цвітуть маленькі маргаритки,
Трава без снігу, то хоч буде так…
Життя торочить без зупинок нитки –
Летить у завтра швидкісний літак…
Там нас немає, але я щаслива,
Моя любов побачить береги…
Візьму з собою зиму, щоб красиво –
Щоб я, зима, кохання і сніги
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858454
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2019
автор: Волинянка