Ось диво дивне - промінь в небесах,
Що схожий так на колосочок жита.
По Всесвіту причаєних світах
Іде проміння, зорями сповите.
Долаючи кросмішню глибину,
Воно летить у незбагненну вічність,
На перехрестях обріїв космічних
Не викреше життя дзвінку струну.
І тільки досягнувши піль Землі,
Гінці Ярила дивом розцвітають:
Тепло дають, веселку заплітають,
Пульсують німбом в Бога на чолі.
Душа людська, як світло те привітне -
На холоді байдужім не розквітне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858323
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.12.2019
автор: Іван Демченко