Понад хати, понад хати
Плинуть хмари пелехаті
Плинуть хмари монотонні
Наче сонні.
Я кохання споминаю
Як той швидко час минає
І несуть думки таємні
Хмари темні.
І без гомону без звуку
Десь у поле десь на луки
Віднесе кохання хмара
Мов примара.
У пізній час
В моїй закоханій душі
Живі ще дивовижні мрії
І ті надії що зігріють
У пізній час.
Стою замріяний мовчу
І в піднебесному склепінні
Думки немов прозорі тіні
До тебе шлю.
Душа радіє в хвилю ту
До наготи уся роздіта
І зорі квітнуть огнецвітом
Немов в раю.
Десь у потайній глибині
Немов би пізня квітка таю
І лиш від того завмираю
Що ти десь є.
Парище.
2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858286
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2019
автор: Мартинюк Надвірнянський