А хтось нитку життя тихесенько пряде,
І б’ється серце, б’ється в унісон…
А ніч знову навшпиньки крадеться до людей.
А хтось не спить і не впускає сон…
Коли годинник такт до ночі відіб’є,
Де стрілки, як ті коні – степові і вільні.
Хтось тихо так пряде життя твоє…
Лишаються слова… Сліди… І тіні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858285
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2019
автор: Тетяна Глінчук (Ващук)