ЛИЦАР ВОДИ
Все б жити й жити – був міцним!
Тобі, я думав, років сто…
Не віриться словам гірким:
«покійний капітан Кусто»!
Ти зроду спокою не знав,
морів невтомний пілігрим,
команду вірну згуртував,
«Каліпсо» курсом вів чітким.
Стихія – радість і біда –
у єдності та боротьбі…
І сина узяла вода:
це попередження тобі!
А ти не зняв свій акваланг,
хоч і дістав удар під дих –
не дозволяв лица̀рський ранг
млинів боятись водяних.
Не космос, а глибини вод
з дитинства кличуть в неземне:
якби ж підводний Дон Кіхот
за Санчо Пансу взяв мене!..
Живи, мандруй, Кусто Жак-Ів,
я б слідом їхав на ослі,
поки живе підводний світ
і спокійніше на землі.
Тим, хто зірок не помічав
за тепле місце у борні,
ти без докорів показав:
життя – не тільки в метушні.
Подарував нам Океан –
безмежну синю глибочінь…
У ніч відходить капітан…
Спи, капітане, відпочинь!
©Тетяна Лавинюкова переклад вірша Сергія Терсімонова 2019
РЫЦАРЬ ВОДЫ
Все жить и жить бы — крепко сшит!
Я думал, что тебе лет сто…
Как это тягостно звучит:
«покойный капитан Кусто»!
Да снился ли тебе покой,
бродяге вечному морей?
И вел ты твердою рукой
«Калипсо» и твоих парней.
Навеки чуждая среда —
в ней, для нее ли ты рожден?
И сына забрала вода:
ученый, ты предупрежден!
Но ты не снял свой акваланг,
хотя и получил под дых —
мешает рыцарский твой ранг
бояться мельниц водяных.
Не космос, а глубины вод
мне в детстве грезились, маня:
возьми, подводный Дон Кихот,
в оруженосцы и меня!..
Пока ты жив, Кусто Жак-Ив,
я следом еду на осле,
и значит, мир подводный жив,
и чуть спокойней на земле.
Ты тем, кто звезд не замечал
в борьбе за теплые места,
без укоризны показал,
что жизнь — не только суета.
Ты подарил нам Океан —
как важно чудо в наши дни…
Спокойной ночи, капитан!
Теперь немного отдохни.
© Сергей Терсимонов
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858175
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2019
автор: Лавинюкова Тетяна