Дурна мадам

Погомони  зі  мною  друже.
Мені  так  боязко  одній.
Ламає  вітер  гілля  дуже
Зі  мною  слідом  лише  тінь.
Поговори  хоча  б  про  вічне,
Одвічні  теми  не  пройдуть.
Погоду,  владу,  про  колишніх,-
Нехай  усі  к  чортям  ідуть!
Порозмовляй  зі  мною  трохи,
Багато  я  не  попрошу.
Таїтся  місяць  одиноко,
Я  одинакая  брожу.
Мовчиш,-  пробач.
Забудь  образи.
Я  зможу  витримати  біль.
Одна,  одна,  самотня  зразу.
Не  говори,  лише  постій.
Вдивляюсь  в  силует  на  грунті
І  розумію  повсякчас.
Лише  присутні,  просто  путні.
Завмерлі,  постаті  зараз.
Відлуння  гоміном  проллється
Так  пусто  вдалечі,  дивись!
Той  хто  проходить  лиш  сміється.
Дурна  мадама!  Бережись!

15.12.2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858109
Рубрика:
дата надходження 16.12.2019
автор: kvakerok