Він першим бачив паростки пшениці,
І жайвором над житечком злітав.
Раніше всіх мив ноги у росиці,
І хліб вирощував,зерно плекав.
Життя без поля не хотів.не уявляв.
Він агроном ранкова пташка,
Душа у нього хлібний сплав,
А вже романтика то польова ромашка.
Незчувся як стала на поріг
Шістидесятирічна пані осінь.
І сивий день раптово впав до ніг
Лишились в полі мрії стоголосі.
Та він пішов,здоров*я вже не те.
Послухав жінку,треба ж відпочити,
Хоч сниться полем кожний день іде,
І колоски продовжує лічити.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858103
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2019
автор: Не Тарас