Україну треба рятувать!

Куди  йдемо?  Розхристані,  півголі,
Обдурені,  обкрадені  сто  раз…
Заполонили  схід  чужі  загони.
Захоплені  і  Крим  наш,  і  Донбас.

У  море  шлях  Москвою  перекритий.
Над  нами  –  душ  загиблих  тисячі.
Одні  і  ті  ж  роками  –  при  кориті,
Й  тривогу  сіють  кожен  раз  сичі.

Куди  йдемо?  Чіпляючись  ногою,
Кульгаєм,  спотикаємось  щораз.
Несем  своє  невимовлене  горе.
І  стогне  в  домовині  наш  Тарас!

Плекали  добровольці  нам  надію.
Підставив  плечі  фронту  волонтер.
Йому  бійці,  як  батькові  раділи,
Та  ворогом  він  названий  тепер.

А  скільки  материнської  любові
Везли  їм  волонтерки  у  серцях!
Здавалося,  це  посланці  від  Бога,
Мов  ангели  були  вони  бійцям.

І  що  тепер?  Знов  ворогів  шукаєм?
Взялись,  як  і  колись,  четвертувать,
Щоб  викинути  душі  їх  шакалам?
Ні,  Україну  треба  рятувать!
14.12.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858073
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2019
автор: Ганна Верес