Смиренний страдник у молитві,
Коліна стерті на штанах.
О чуєш Господи прозріння
У страстотерпця на вустах?!
Сміливим був відважний воїн,
В бою на ворога ходив.
Та загубивши побратима
Уперше сильно затужив.
Темніє, зимно, вже до ночі,
А я в молитві теж де храм.
Я вперше бачу такі очі,
У них, як всесвіт розсвіта.
І свічка тліє, стліє воском,
А як горить, стоїть і він.
Йому всерівно що морозно,
Він сльози теплії зронив.
Змахнув хустинкою ті плачі,
Смиренно голову склонив.
І Богородиці три рази
Уклони щирії зробив.
Перехристившися піднявся
І вийшов в тихий церкви двір,
Підняв лице і глянув в небо,
Немов з товаришем своїм.
Вже потемніло, лід в калюжах,
Від ліхтарів тепер лиш світ.
По стежці воїн в тиші сходить
І янгол завши вслід за ним…
15.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858053
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 15.12.2019
автор: kvakerok