на превеликий жаль, дружиноньці нашого сина
Чому сприймаєш світ в штики
й багато, гірко плачеш?
Хороші, світлії думки
пояснюєш інакше?
Претензій купа, до небес
і докорів побільше,
провини світу визнаєш
за тим, хто найрідніше...
Життя самотньо промайне, -
секундам лік не вічний,
з жалем згадається усе,
коли охопить відчай,
але нічого не вернуть,
не подолати часу
і посеред пустих розмов
не поміняти фразу,
котра принесла край-межу
терпінню і старанням...
і кришталевими слізьми
останніім запитанням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858036
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.12.2019
автор: Батьківна