Сказать-спасибі,це нічого не сказати,
тим воїнам,яких не дочекались батько й мати.
Вклоняюсь вам і мертвим і живим,
тим,що життя і спокій,наш уберегли.
А ще скажу-пробачте,що ми звикли,до війни,
і живемо для себе,коли в окопах насторожі ви.
Ми не звертаючи уваги,на кляту,цю війну,
пємо,гуляємо,купуємо,продаємо-радіємо життю.
Я не блазнюю,а говорю сам собі -
за нас померли,а ми такі черстві.
Може не в Україні,йде давно війна,
може не в Україні,без героя лишилася-дитина,мати і вдова.
І що потрібно,щоб зрозуміли люди всі,
майбутнього немає в нас,при цій війні.
Щоб не зрозуміли ми,це все пізнувато,
коли війна,не дай Бог,постукає до кожного у хату.
Як вибачитися,як у вас пробачення просити,
не знаю,но скажу-я хлопці,просто хочу жити.
І жити з вами,в Україні і без війни-
де вас,не забувають і шанують-ГЕРОЇ ВОЯКИ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858035
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2019
автор: Бабич