[i][b]Життя, коротке слово з п'яти букв,
А скільки в ньому сенсу,
Воно іде і серця стук,
Підтримує його консенсус.
Життя не довге, таке миттєве,
Довгим ніколи не буває,
Усе у ньому є суттєве,
Усе в минуле поглинає.
Усім життя на світі мало,
Ніхто ніяк не наживеться,
І завжди чогось бракувало,
Всі думали: якось минеться.
І так миналось, не збагнули,
Пішли під землю спочивати,
А скільки шансів вони мали,
У своїм житті, себе пізнати…
Проходить рік, проходить два,
І немовлятко виростає,
Воно формує своє Я,
І шлях життєвий починає.
Наш розум, наповнюється з роками,
Його батьки для нас дають,
А чи задумувались ви люди,
Звідки вони його беруть?
Пізніше, школа всіх формує,
А вчителі для них святе,
Так часу вільного бракує,
І що із нас таке росте?
А далі, тяжкі будні,
Робота, жінка, діти,
І ніби все прекрасно,
Та нічого радіти.
У світі є дилема,
Що всі такі хороші,
Але весь час проблема:
Де взяти кляті гроші?
Ми народилися на світ щоб жити,
Щоб жити, а не існувати,
Відмінність в цьому є велика,
І кожен має її знати.
У кожного життя своє,
Таке незвичне й особливе,
Його людині Бог дає,
А далі нам усе під силу.
Щасливий стає той,
Хто вчасно зрозуміє,
І жити стане так,
Як більш ніхто не вміє.
Нам часто інші люди,
Розказують, як бути,
Як щастям увінчатись,
І досвіду здобути,
Таких людей багато,
А правди зовсім мало,
Спитайте їх завзято,
Що щастям для них стало?
Для когось щастя гроші,
Для іншого це ненормально,
Хтось бачить щастя в дітях,
Комусь це так банально,
І кожен свою думку,
Своє життя диктує.
Щастя кожному своє,
А вам мізків бракує?
Прислухайтесь до себе,
Почуйте голос серця,
Що дійсно вам потрібно,
До чого воно рветься.
Яке життя насправді,
Ви хочете прожити,
І що заради цього,
Готові ви зробити.
Іти на жертви треба,
Заради своєї мрії,
Саме свідома думка,
Змінить усі події.
Багато, хто працює,
У муках та у сконі,
І все життя марнує,
У рабському полоні.
Такий сценарій нам
Придумали тирани
І розум наповнили
Хибними знаннями.
Для них влада й гроші
Святіше святого,
А ви для них ніхто
Це простіше простого.
Тому не бійтесь, розвивайтесь,
Відстоюйте своє, правди не цурайтесь,
Хай кожен день вас просвіщає,
Знань забагато не буває.
Цінуйте тих хто поруч,
Добро добром віддайте,
А тих хто йде ліворуч,
Забудьте, та прощайте.
І пам'ятайте про думки,
Бо це велика сила,
Не дарма ідуть чутки:
Думка Всесвіт породила.[/b][/i]
Щоб переглянути відео вірша, перейдіть по посиланню нижче.
⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇⬇
https://www.youtube.com/watch?v=ohShi4WagtU&t=95s
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858027
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2019
автор: Юрій Мельничок