Вже стукає дощ так упевнено сміло
Розбурхує в душах тепло
Осіння вже казка у вирій злетіла
Лишив посивіле чоло
Відходить усе у безмежні ті далі
Лиш спогадом буде бриніть
І десь потаємно в вечірній вуалі
Загадкою буде зоріть
Махне вже гілля, проводжаючи щемно
І пташка, махнувши крилом
Та тільки туман залишається певно
Поєднаний з сивим чолом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2019
автор: Наталі Косенко - Пурик