ВСІ ЖАЛІ Я ВІДГАНЯЮ…

                     Певне  є  у  кожній  долі
                     негаразди  свої  й  болі,
                     треба  все  стерпіть...
                     Я  свої  жалі  всі  знаю,
                     їх  від  себе  відганяю,
                     кажу  :  геть  ідіть...

                     Якщо  ж  дуже  насідають,
                     та  ще  й  душу  сповивають,
                     я  тоді  кричу:  
                 -  Геть  від  мене  йдіть  подалі,
                     всі  мої  жалі  й  печалі,
                     я  вас  не  прийму...

                     Відступають  ненароком,
                     коли  прямо,  коли  й  боком        
                     десь  аж  у  гаї...
                     Я  за  ними  не  мандрую,
                     щось  роблю  й  своє  мудрую,
                     й  спокійно  мені...

                     Як  буває  щось  придаве,
                     чи  сьогоднішнє,  чи  давнє,
                     й  не  витримать,  ні...
                     Йду  до  річки,  чи  в  долину,
                     всі  жалі  я  там  покину,
                     й  легшає  мені...

                     Коли  ж  бува  вечорами,
                     вкриє  смутними  думками,-
                     я  іду  надвір...
                     Походжу  я  по  подвір"ю,-
                     в  долю  вірю  і  в  повір"я,
                     й  звертаюсь  до  зір...

                     Зорі  з  неба  усе  бачать,
                     мені  світлом  розтлумачать,
                     зрозумію  їх...
                     Хоч  доросла  я  людина,
                     та  стаю  я,  як  дитина,
                     вірю  це  -  не  гріх...
                 
                     Я  уважно  розглядаюсь,
                     до  зірок  тих  прислухаюсь,
                     світло  їх  ловлю...
                     Потім  в  хату  повертаюсь,
                     роздягаюсь,  спать  вкладаюсь,
                     і  спокійно  сплю...

                       В  снах  буває  я  літаю,
                       негараздів  там  немає,
                       гарно  в  снах  мені...
                       Коли  ранком  просинаюсь,
                       світу  білому  всміхаюсь,
                       де  вже  ті  жалі...

                       Так  минають  дні  за  днями,
                       поміж  справами  й  думками,
                       й  ночі  не  сумні...
                       Ранки  щось  нове  приносять,
                       данину  за  це  не  просять,
                       й  веселіш  мені...
                                     
 
                                     

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857962
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 14.12.2019
автор: геометрія