скільки правди ховають під'їзди голодні?
організація власників приватних камер.,
наш світ і так уже у клінічній комі...
загугли собі білет у мій вимір.
я пригощу кавою, а ти залишиш частинку себе,
на потім...
навколо нас безкінечний простір,
лиш покажи мені точку на мапі...
та ми самі, перетворюємо життя на гру в твістер.
ділимо себе на породи і масті, але варимось в одному тісті.
дихаємо, тим же смогом. під одним небом,
яке набирає помалу відтінок, вистояного бурбону...
а істина десь там на дні чарки,
тож пий моє небо залпом.
відчуй на дотик, нові незнайомі матерії,
хай по тілу електрошоком, проникають у постіль.
хай ми в ній залишимо щось таємне.
що закарбується в пам'яті і буде таємницею,
якою, не поділишся з людьми у білих халатах,
чи сусідами по палаті.
закрившись в коробки бетонні,
в яких ми сама самота.
давай вирвемось з цеї безодні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857948
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2019
автор: Open Air