Жнива довічні

                           [b]ЖНИВА  ДОВІЧНІ[/b]

Через  часи,  крізь  вічність  між  життями
Мандрує  доля  в  ниву  власних  жнив,
У  свято  тризни  неосяжними  шляхами
В  мить  нескінченну.  Янгол  засурмив
У  чреві  Альфи  знов  різдва  глоса́ми,
Й  в  луні́  Омеги  вій  рух  вже  убив
Заздалегідь  призначено.  Страстями.
Наріжне  втілене  не  в  рай,  що  уявив
Розум,  уятрений  страха́ми  й  манівцями,
А  в  незбагненному,  що  мав  і  загубив:
Хто  годівничий  пса?  Що  є  за  каяттями?
Де  по́тайки  у  лабіринті  сенс  спочив?
І  чи  він  був  у  коловерті  між  смертями…
Хіба  на  мить.  Враз  сплив  й  благословив
Усіх  цілованих  і  обережених  чуттями.
І  не  кажіть:  він  нас  колись  любив…
Я  вас  кохатиму  довічно  й  до  безтями,
Так,  наче  знов  мій  дух  Бог  воскресив.

                                                         [b]  [i]Павло  Гай-Нижник[/i][/b]
                                                                 [i]13  грудня  2019  р.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857840
Рубрика: Нарис
дата надходження 13.12.2019
автор: Гай-Нижник Павло